Це поселення в повіті Сабольч-Сатмар-Берег, на північний схід від Васарошнамені.

Після татарської навали жителі заселених під час завоювання невеликих сіл — Сід, Чонкас, Кірва — вибрали собі місце, яке здавалося безпечним, оточене Тіверійським потоком, обсадженим лісами, а згодом — Берегдароц.

У літературі раки Арпадського періоду вважаються пастками для королівської дичини. Ймовірно, від цього походить і назва села, оскільки ця місцевість від початку була королівською садибою.
Вперше згадується в 1284 році як Драух. Першими власниками були родини Дароці та Вараді з роду Гуткеледів.
На відміну від історичних джерел, місцеве пояснення назви походить від слова журавель, оскільки колись на цій території жило так багато журавлів.
У 1400-х роках у лісах, що оточують село, вже було так багато вирубок, що можна було виділити нові ділянки землі. Ядро сьогоднішнього села було організовано навколо Арпадської церкви, відремонтованої на той час.
З 18 століття поселення перейшло у власність сімей Гулачі, а потім і Лоняїв. Роздробленість великих маєтків прискорилася після Першої світової війни заборгованістю поміщицьких родин.
До Тріанонського договору поселення належало до Тисагатського району Берегського повіту.